Прилуцька СШ №6

школи №6 була, за розповідями очевидців, невеликою, дерев’яною, одноповерховою, яка залишилась від дореволюційної приватної жіночої прогімназії. В ній містилося 4-5 класних кімнат, учительська, невеликий зал і господарські приміщення. У напівпідвальному поверсі жило подружжя Федорових – Іван Іванович і Фрося, які виконували обов’язки сторожа, двірника, грубника, прибиральниці. Вони ж слідкували за дисципліною. Навіть порушники їх слухались. Молодші класи (1-3) розміщувалися у невеликому сусідньому флігелі, повністю ізольованому. На території двору, крім будинку директора, стояли сараї, вбиральні. Декілька старих дерев та кущів не оживляли шкільне подвір’я. Такою була школа до приходу Гладуна О.С. Для молодого енергійного завідуючого першочерговим було питання кадрів.

Старий колектив, судячи з документів, не був зацікавлений у процвітанні школи. Кількість учнів у класах сягала 70 чоловік. Було багато українців, які не володіли російською мовою (школа була російською). О.С. Гладун підібрав дієздатний колектив. Було організовано навчально-виховний процес, не гірше, ніж в інших школах. Різко покращилася дисципліна, з’явилася ініціатива. Успішність з усіх предметів зросла. Школа вийшла на одне з перших місць й стала престижною. Велику роботу провів Гладун по реконструкції шкільної споруди. Службові приміщення були перетворені на кімнати для занять. А головне – обидва шкільні будинки були з’єднані. Завдяки цим удосконаленням, з’явилося 7 класних кімнат, кабінет фізики та біології, кімната для трудового навчання, бібліотека, коридори, а в залі - стаціонарна сцена для самодіяльних спектаклів.

У 1928-1929 н. р. в школі навчалися 308 учнів, з яких росіян – 149, українців – 19, євреїв – 140. Навчання було платним. Від плати звільнялися діти червоноармійців та партизан. В школі працювало дві групи лікнепу. Учні побували на екскурсіях до плодосоюзу, панчішної фабрики, махоркової фабрики, Линовицької цукроварні, чавунно-ливарного заводу. Вони ознайомлювались з роботою місцевих підприємств, п’ятирічними планами, соцзмаганням. Учні школи №6 викликали на соцзмаганнях учнівський колектив школи №10. Колорит прогімназії до певної міри залишався і в 30-х роках. Дітей робітників навчалося 17%, селян, які хочуть учити своїх дітей „на пани” – 0,6%. В 1931 році Гладун О. С. з сім’єю залишив школу і місто. Справи 6-ї трудової школи він передав учительці політграмоти Клавдії Юхимівні Єман 26 вересня 1931 року. В наступний час директором стала Філоненко, Гришко.

У 1930-1931 н. р. запроваджено обов’язкове семирічне навчання. Життя школи тісно пов’язане із життям держави. Як свідчить історія, систему народної освіти проводили у відповідності із вимогами соціалістичної реконструкції. Ідеалізація освіти та культури набула різних форм. В архіві збереглися протоколи засідань „Трійок” з перевірки політичних та педагогічних знань учителів. Так викладача російської школи № 6 Білорусова за рішенням „трійки” було звільнено з роботи через те, що не проводив антирелігійної пропаганди (протокол від 5.01.1929 р.). Зберігся також документ про виключення зі школи учнів Богом’як, Півторайко, Костренко, Залітко, тому що їх батьки саботували хлібозаготівлю, вступ до колгоспу. Колорит прогімназії до певної міри залишався й у 30-х роках. Дітей робітників навчалося 17%, селян, які хотіли вивчити своїх дітей „на пани” – 0,6%.

У 1931 році Гладун О.С. із сім’єю залишив школу й місто. Справи 6ої трудової школи він передав учительці політграмоти Клавдії Юхимівні Єман 26 вересня 1931 року.

До Великої Вітчизняної війни в 1940-1941роках у школі навчалося 615 учнів, було 15 класів, працювало 26 учителів.

До 1941 року в місті було 17 шкіл, збереглося лише вісім. Зруйновані за період війни середні школи № 1, 12, 3, 5, 7, 10, 6, 13, приміщення педшколи, медшколи та ветшколи.

Акт від 2 вересня 1944 року, який складений директором школи №6 Компанець Андрієм Терентійовичем та вчителями Шипко Кирилом Олексійовичем, Мережком Юрієм Івановичем свідчить про те, що печатка й штамп середньої школи № 6 під час евакуації 1941 року були здані Прилуцькому відділу народної освіти й там спалені.

Учасниками Великої Вітчизняної війни в різні роки були вчителі школи: Охріменко В. Є., Шинкар М. М., Кисіль П.С., Шевченко О.О., Гречанівський П, М., Нікіщенков , Лебідь М. Я., Флорізяк О. С., Букта П.К., Рабіновіч М. Л. та інші. Учитель Вінниченко Олександр Григорович працював у школі в 1939 році. Він загинув на війні. У школі в 1940-1941 н. р. працювали вчителі Кисіль Є.В., Охотська О.В., Шашкевич Н.А., Гришко, Голод Н.І.