Прилуцька СШ №6

Людмила Вікторівна - це окрема сторінка в літопису школи, якій вона віддала понад 20 років свого життя і як висококласний учитель-історик, і як талановитий директор школи. І запам'ятається назавжди юна й дітям, і колегам своєю неабиякою ерудицією, принциповою патріотичною позицією громадянина, якому ніколи не була байдужа доля нашого суспільства, держави. Як відповідальний педагог, у кожній дитині вона намагалася плекати найкращі людські якості, та найголовніше - виховати людину вільну, котра пам'ятає минуле, береже сьогодення й з гордістю творитиме майбутнє. Тому будь-хто з учнів, не задумуючись, скаже, що на її уроках було цікаво.

Вона виховувала в учнів справжні бійцівські якості лідерів. Тому ті, хто брали участь в інтелектуальних змаганнях, зокрема, Всеукраїнських предметних олімпіадах, конкурсах, завжди поверталися з перемогою. Саме такі учні під керівництвом Людмили Вікторівни реалізовували Програму польсько-української співпраці "Разом", у якій наша школа вже 4 роки поспіль. Добросусідські візити обміну делегаціями школи №6 і дітей та вчителі в Велико-польського воєводства переросли в справжню міцну дружбу представників двох братніх народів.

Сама Людмила Вікторівна - дипломант обласного етапу Всеукраїнського конкурсу "Учитель року-2000", нагороджена Почесною грамотою Міністерства освіти, знаком "Відмінник освіти України", Почесними грамотами міського та обласного управлінь осві-ти.

Вона вся ніби світилася зсередини, коли переступала поріг школи - свого другого дому. Тут вона була по-справжньому щасливою, бо могла свою любов, вогонь свого великого серця віддати дітям, бути їм корисною. Біля неї завжди – учні, щоб просто поспілкуватися з улюбленим учителем, розказати про наболіле тому, хто зрозуміє, підтримає, не осудить, а дасть таку необхідну мудру пораду...

Кажуть, талановита людина талановита в усьому.

Відкрилась нова грань таланту Людмили Вікторівни в той період, коли вона очолила педагогічний колектив середньої школи №6 (з квітня 2007 року). У пам'яті вчителів та дітей вона залишиться як енергійний керівник навчального закладу, непосидючий мрійник і творець. Її шалена енергія оновлення обеззброювала галасливих репетунів, перезавантажувала на позитив песимістів, опоненти ставали однодумцями, здавалось, нездійсненне набирало реальних обрисів. Їй мріялося про модерну школу XXI століття - ошатну, з технічно оснащеним кінозалом, з обладнаним сучасними тренажерами спортзалом і шкільним стадіоном, з кількома комп'ютерними класами. Адже школа в 2008 році одержала новий статус спеціалізованої з вивченням інформаційних технологій. Мрії, заряджені енергією добротворення, мають чудову властивість здійснюватись.

Мудрі твердять: людина живе стільки, скільки її пам'ятають.

Вшануймо ж пам'ять про красиву й світлу Людину, повчімося у неї християнської любові до ближнього, прямостояння, духовно збагатімося від її мученицької боротьби за життя.

Вічна й глибока шана, доземний уклін колег Гриценко Людмилі Вікторівні.